Тільки ті люди, що підходять один одному, не нудьгують у тиші. Такий ось парадокс.

Людина до всього звикає, дайте лише термін.

Я віддав тобі найкраще, що в мене було, — якось сказав він їй, і з кожним ударом серця свого сина вона  знала, що це так.

- А ти? - Запитала, у свою чергу, вона. – Ти колись згадуєш про… нас?
– Мені не треба згадувати. Я ніколи не забував.