Що ж тоді професіоналізм? Хороший лікар, напевно, саме тому і рідкість, що непросто, болісно звалювати на себе чуже лихо як воно є, цілком і переживати його, як своє.

Любов творить із людиною чудеса. Її жаркий дотик миттєво розтоплює сніг, що злежався, і навіть вічна мерзлота виявляється під загрозою, якщо любов терпляча і вірна. Але любити дітей – це одна сторона медалі. Інша – навчити дитину любити інших. Вчительку, у якої сьогодні болить голова та поганий настрій. Однокласника, який«дістав» плоскими жарти. І навіть мати, ту саму, що не знає рецепта млинців. Приймати кохання — радість. Любити інших - праця.

Тільки жалісливе серце здатне шкодувати. Інших. Себе співчутливе серце шкодувати не вміє.

Молитва - особлива праця. У ньому своя таємниця, свої закони та свій промисел.

Серйозний крок  до православ'я, бо назвавшись одного разу християнином, ти спалюєш за собою мости прожитого життя, в якому ти був просто ти. Тепер ти раб Божий і в рабстві цьому радісному черпаються сили і для негараздів, і для поразок, і для ущемленого самолюбства, і для найвищого мистецтва жертовної любові.

Чи ми маємо рацію, журналісти, вважаючи законною своєю справою заглядати в душу людську і сидіти, перечікуючи ці сльози, тримаючи напоготові блокнот і ручку, у твердій впевненості, що немає іншого виходу, — робота, мовляв, така, доля така...

Молодість гаряча, горда і надто справедлива.

Кажуть, від в'язниці та від суми не зарікаються. А ще – від хвороби.

Молитва святих швидка, бо коротша її шлях до Господа. Це ми поки що крізь завісу своїх тяжких гріхів докричимося.

Біль у власних очах — це заламування рук і тремтячий голос. Біль у власних очах не можна зіграти навіть геніальному акторові.