Я мало жив і жив у полоні.
Таких два життя за одне,
Але тільки повне тривог,
Я проміняв би, якби міг.

Вмій відважно користуватися всім,
І не проси ніякої винагороди!

Порожнє серце б'ється рівно...

Зате лежиш у густій ​​траві,
І дрімаєш під широкою тінню
Чинар чи виноградних лоз,
Навколо біліються намети;
Козачі худі конячки
Стоять рядком, повівши ніс;
У мідних гармат спить прислуга,
Ледве димляться ґноти;
Попарно ланцюг стоїть вдалині;
Багнети горять під сонцем півдня.
Ось розмова про старовину
У ближньому наметі чути мені;
Як за Єрмолова ходили
В Чечню, в Аварію, до гор;
Як там билися, як ми їх били,
Як і нам доставалося.

І дикий, і дивовижний був навколо
Весь божий світ; але гордий дух
Зневажливим окинув оком
Творіння бога свого,
І на його чолі високому
Не відбилося нічого.

Повір мені - щастя тільки там,
Де люблять нас, де вірять нам!

Обравши тебе моєї святинею,
Я владу у ніг твоїх склав.
Твоєї любові я чекаю, як дару,
І вічність дам тобі за мить.