Ні, бачу, має бути жорстоким, щоб жити з людьми; вони думають, що я засіб для досягнення їх дурних цілей!

Не чіпай забобонів ніколи
І сам з натовпом вмій бути забобонний.

За все я однаково вдячний;
У бога щастя не прошу
І мовчки зло  переношу.

Послухайте, — сказав я, — або застреліться, або повісьте пістолет на колишнє місце, і ходімо спати.

Чого доля вперта захоче,
Нехай цілий світ клопочеться,
А справдиться, — так!

Що нині молодь! Трудяться, виснажують
Себе для служби та нагород.

Він не знає людей та їхніх слабких струн, бо займався цілим життям самим собою.

Воювати
З людськими забобонами важче,
Чим тигрів та ведмедів вражати.

Невже я закоханий? Я так безглуздо створений, що на це можна від мене очікувати.

Без жалю, без долі
Дивитись на землю станеш ти,
Де немає ні справжнього щастя,
Ні довговічної краси,
Де злочини лише та страти,
Де пристрасті дрібної тільки жити ;
Де не вміють без остраху
Ні ненавидіти, ні любити.