Мусульманське мистецтво (подібно до візантійського в той початковий період, а також протестантського та іудейського) носить іконоборчий характер. Вважається за неможливе і непристойне використовувати зображення живих істот для викладу священної історії. Людина дізнається про Бога через Слово, а чи не через картинку. Картинка (ікона) може відволікти від чистого єдинобожжя, замінити Бога ідолом. Зображення ж людей можливе там, де немає небезпеки ідолопоклонства.