Мистецтво – це не життя, а життя – це не мистецтво.

Дай вистраждати вірш!
Дай вийти його! Потім,
Як вражена рослина,
Я шелестітиму листом.
Я тільки завтра буду майстер,
І тільки завтра я зрозумію,
Яке привалило щастя
Глупцю, блазню, бозна  -кому.
Велику повість покоління
Шептати, намацуючи звук,
Шептать, тремтячи від подиву
І сльози злизуючи з губ.

Я«Покровські ворота»
Бачив, Михайло Козаков.
Ностальгічно-романтична
Ця стрічка, любий мій.
Всі грають у ній чудово,
Краще за інших - Броньової.
У цьому фільмі атмосфера
непередбачуваних втрат.
У ньому живеться не так сіро,
Як живеться нам тепер.
У цьому фільмі перспектива
Та, якої нині немає.

Свої вірші пишу важко,
Перекладаю чужі.
А переклад – нелегка праця.
Весь день чужі думки пруть
В мозок мої тугі.