Але тільки-но зник брудний сніг з тротуарів і мостових, щойно потягло в кватирки гнилуватим неспокійним вітром весни, Маргарита Миколаївна затужила дужче, ніж узимку. Вона  плакала часто потай довгим і гірким плачем. Вона  не знала, кого вона  любить: живого чи мертвого? І чим далі йшли відчайдушні дні, тим частіше, і особливо в сутінки, їй приходила думка, що вона пов'язана з мертвим.
Треба було або забути його, або померти. Адже не можна ж жити таке життя. Не можна! Забути його, чого б не варто — забути! Але він не забувається, ось гореу чому.

Якщо шляхом вправ актор міг отримати дар  перетворення, то природно, що у кожному спектаклі кожен із акторів має викликати в глядача повну ілюзію. Грати усі мають так, щоб глядач забув, що перед ним сцена...

Вкрасти не важко. На місце покласти – ось у чому штука.

Питання крові – найскладніші питання у світі!

Зрідка, правда, коли я лягав у ліжко з приємною думкою про те, як зараз я засну, якісь уривки проносилися в темнішому вже свідомості.

Святкове півночі іноді приємно і затримати.

Прикро... прикро дивитися як гинуть люди. Але я нічим не можу допомогти.

Ваша присутність на похороні скасовується.

– Вони, вони! - козлиним голосом заспівав довгий картатий, множиною кажучи про Степа, - взагалі вони останнім часом дуже свинячать.

... У нормальному сні музика беззвучна... (У нормальному? Ще питання, який сон нормальніший! Втім, жартую...) беззвучна, а в моєму сні вона чутна зовсім небесно. І головне, що я з власної волі можу посилити чи послабити музику.