Микола Олексійович Островський. Як гартувалася сталь
Серце часто билося. Ось вона, заповітна мрія, що стала дійсністю! Розірвано залізне кільце, і він знову — вже з новою зброєю — повертався до ладу й до життя.
Серце часто билося. Ось вона, заповітна мрія, що стала дійсністю! Розірвано залізне кільце, і він знову — вже з новою зброєю — повертався до ладу й до життя.
Гордість - вічна перешкода у коханні людини. Як дорого часом обходиться людям ця гордість. Безсонні ночі, похмурі роздуми, і, нарешті, остання, пам'ятна на все життя, зустріч, коли очі, руки, все каже:«Так!», але губи, вперто викривлені гордістю, твердять:« Ні!» І скільки разів потім людина пошкодує про це слово, дивлячись на пожовклий портрет із прощальним написом на обороті.
І він, солдат, вбиває для того, щоб наблизити день, коли на землі не вбиватимуть один одного.
Смерть – це назавжди не жити.
Вмій жити і тоді, коли життя стає нестерпним.
Провівши його через їдальню до кімнати з величезною дубовою шафою, Тоня відчинила дверцята. Павло побачив кілька сотень книг, що стояли рівними рядами, і здивувався небаченому багатству.