Відсутність будь-якого закону, будь-якої логіки - ось закон і логіка цього життя. Не анархія, але ще набагато гірше (хоча уяву освіченого європейця і вміє уявити щось гірше анархії).

В нас мало пісень веселих. Більшість наших пісень відрізняється важким сумом.

Люди, які бажають дійсно народу добра, але не бачать перед собою прірви і з палкими надіями, захоплені в загальний вир помірності, чекають всього від уряду і дочекаються, коли їх засадять у фортецю за палкі надії.

Ми помітили загальне прагнення відновлення людської гідності і повноправності в усіх і кожному.

Тільки дикість і невігластво не шанують минулого.

Людей, гордих тим, що не шкодять, дуже багато у світі. Ідилістичні мрії про щасливу самоту від людей — тепер зовсім недоречні. Елемент громадський вступив у свої права і ми повинні розглядати себе як членів суспільства, які зобов'язані щось робити для нього.

Ліберали заколисують нас надіями на прогресивні прагнення нашого уряду. Але не все ж таки в Росії обманюються примарами...

Виправдовують своє невігластво немистецтвом вчителів тільки ті, які самі з себе нічого не вміють робити і все чекають, щоб їх тягли за вуха туди, куди вони самі повинні йти.

Завжди і в усіх народів література була відбитком народного життя, виразом суспільних потреб.

Деякі і після закінчення учнівського періоду не виходять з-під крила батьківського; за них просять, кланяються, підраховують, наказують і їм кланятися та підсвічувати, виклопатують містечко, нерідко тепле... Подібні пташенята мають шанси дійти до ступенів відомих.