Марія Семенова. Вовкодав. Право на поєдинок
І чому ми уважніше вдивляємося в ближніх і починаємо по-справжньому цінувати їх тільки коли доля готується розлучити нас навіки?... Чому тільки біля останнього краю згадуємо все недомовлене, спохваляємося про доброту та участь, яких не виявили, доки часу було в достатку?... А якщо нещастя все-таки не відбувається, чому ми тут же забуваємо власні гарячкові обітниці і починаємо поводитися як і раніше?