От би хто винайшов таблетки чи свічки від сумнівів. Уяви, Амбросіо, як було б чудово: прийняв, запив водою або засунув у дупу — і готово: вірю!

Це найбільше щастя, Амбросіо, - каже Сантьяго. — Вірити в те, що говориш, любити те, що робиш.

Небо, як і раніше, затягнуте хмарами, день так само похмурий і сірий, комариною лапкою, павутинною пестощами пробігає по шкірі найдрібніша мряка.