Небезпечна річ — до когось прив'язуватися. Збожеволіти, до чого від цього буває боляче. Боляче від одного лише страху втратити.

— Просто любити замало, треба ще бути сумісними.
- Це як?
- Потрібно любити те життя, яке доведеться вести з іншим, розділяти його бажання, прагнення, мати спільні цілі, спільні мрії.
— Як можна це визначити заздалегідь? Так не буває! Не можна пізнати людину відразу. Щоб любити, потрібно набратися терпіння.

Я боялася втратити себе, причепившись до когось. Так і сталося.

Деякі рани, отримані в дитинстві, не гояться ніколи. Вони забуваються на якийсь час, дозволяючи нам вирости і подорослішати – для того, щоб повернутися пізніше і лише болючіше нагадати про себе.

У любові жебраки та царі рівні.

Кохання всього життя – це те, чим живеш, а не те, що тобі сниться.

— Напівправди не буває?
— В тому те, що буває. Є така правда, яку не можна вивалювати одразу.

Знаєш що? Впустити когось у своє життя - значить зруйнувати стіни, які ти збудував для власного захисту, а не чекати, поки інші ці стіни проломить!

Поки ми вважаємо, поки аналізуємо«за» та«проти», життя закінчується, у ньому нічого не відбувається.

Бездоганні злочини існують: навіть найкращі поліцейські зізнаються вам під кінець кар'єри, що у кожного з них на совісті тяжкий тягар нерозкритих справ.