Марк Леві. Ті слова, що ми не сказали одне одному
Хіба жити з кимось, не будучи впевненим у власних почуттях, це не брехня, не зрада?
Хіба жити з кимось, не будучи впевненим у власних почуттях, це не брехня, не зрада?
- Ти надто близько приймаєш до серця чужу думку.
- А тобі яка справа?
– А таке, що при цьому ти втрачаєш деяку частину своєї свободи та більшу частину почуття гумору.
Мене надто довго приваблювало те, що повністю суперечило моїм мріям, приваблювали антиподи тих, хто міг принести мені радість.
Мій тато казав, що ніколи не треба порівнювати людей, адже кожна людина ні на кого не схожа, головне — знайти несхожість, яка найкраще підходить саме тобі.
Дивна річ: похвала, навіть сама скромна, здатна зворушити кого завгодно. Що ж, якщо вдуматися, будь-кому боляче, дуже боляче, якщо оточуючі тебе не помічають, наче ти невидимка.
Є речі, які ми залишаємо позаду, моменти життя, що загрузли в пилу часу. Можна намагатися їх забути, але ці дрібниці, пов'язані одна з одною, міцним ланцюгом приковують вас до минулого.
Залишаючись одна — а це траплялося часто, — вона без кінця слухала класичну музику, бо з її самотністю могли порозумітися тільки Бах, Гріг...
Я тону на самоті, і вперше в житті мені здається, що не зможу виплисти.
Наші особисті життя, переміщення, погляди, уподобання, наш вибір, все, що ми купуємо, дивимося по телевізору, місця в кіно, книги, які ми читаємо, все наше життя в найдрібніших подробицях фіксується і каталогізується.