Бездумно нехтувати небезпекою нераціонально. Понад те, це аморально. Аморально тому, що людина не має права безглуздо,«за просто так» ризикувати дорогоцінним даром природи — власним життям.

…Якби все придумане і розроблене на землі так само безвідмовно діяло в повітрі, льотні випробування були б не потрібні. І нам із тобою терміново довелося б міняти професію.

Ефектні рядки:
…Розум всупереч,
Наперекір стихіям… —
в авіації категорично не застосовні: успішно просуватися«наперекір» стихіям тут вдається, тільки неухильно дотримуючись велінь розуму.

Щаслива людина, яка, озираючись на прожиті роки, бачить, що йому вдалося хоча б раз опинитися в ролі першовідкривача, сказати своє власне нове, вагоме слово у справі, якій він присвятив життя.

Невдача може бути випадковою, удача ж справжня, велика удача випадковою бути не може!

Невже ця дірка полетить?

Треба бути непробивно непоступливим, принаймні у всьому, що стосується польотів.

Якщо людина талановита, це рідко проявляється лише у чомусь одному.

У складі великого екіпажу істотно не тільки сказати своїм підлеглим, але і як сказати.
У чомусь я свідомо порушував узаконені формулювання внутрішньолітакових переговорів.
Так, замість пишномовного«Екіпажу, злітаю!», я, як, втім, і більшість моїх колег, перед початком розбігу майже завжди казав:«Поїхали!»
Це стало в авіації загальноприйнятим. Хоча деякі найпослідовніші прихильники статутної термінології, бувало, дорікали мені за подібну, як їм здавалося, профанацію високої термінології нашого благородного ремесла.
— Що означає«поїхали»? Ти що, візник чи вагоновожатий? І взагалі, вічно в тебе якісь відсеб'ятини! Вчора знову у кепці літав. Чорт знає що!
…
Неприязньдо шикарної фрази - "Екіпаж, злітаю!" — я відчув відтоді, як одного разу почув її з вуст льотчика, який працював тільки на легкомоторних літаках і перед зльотом гордо вимовляв її, адресуючись до«екіпажу» у складі… однієї людини.