Марина Іванівна Цвєтаєва
Мені погано з людьми, бо вони заважають мені слухати мою душу чи тишу.
Мені погано з людьми, бо вони заважають мені слухати мою душу чи тишу.
Коли людей, нудьгуючи, позбавляють лику, вони робляться спочатку стадом, потім зграєю.
Очі та голос, це дуже багато відразу. Тому, коли чую голос, опускаю очі.
Жінки говорять про кохання і мовчать про коханців, чоловіки назад.
Крила - свобода, тільки коли розкриті в польоті, за спиною вони - тяжкість.
Я не закохана у себе, я закохана у цю роботу: слухання. Якби інший так само дав мені слухати себе, як я сама даю (так само дався мені, як я сама даюся), я б так само слухала іншого.
Про інших мені залишається лише одне: гадати.
Я не любовна героїня, я ніколи не піду в коханця, завжди в кохання.