Десь на далекій зупинці,
сині путівки погортавши,
укладач, сонний і незграбний,
збирає екстрений склад.
І знову глухі перегони,
запах диму гіркий та рідний.
І знову зелені вагони
пробігають однією лінією.
І знову миготять обережно вздовж берегові
вогники
за течією залізничної
в обрій річки, що впадає.
Далека рейка мерехтіння блакитне...
Так лети, доля моя, лети!