Маргарет Мітчелл. Віднесені вітром

— Скарлетт, дайте потримати дитину! Слід сказати, він — точна копія Френка. Тільки баків не вистачає, але всьому свій час!

— Сподіваюся, цей час ніколи не настане. Це дівчинка.
Докладніше

Маргарет Мітчелл. Віднесені вітром

Раптом їй стало шкода його, так шкода, що вона майже забула і про своє горе, і про страх, народжений його словами. Вперше в житті їй було шкода когось, до кого вона  не відчувала зневаги, тому що вперше в житті наблизилася до справжнього розуміння іншої людини. А вона могла зрозуміти його наполегливе бажання захистити себе — таке схоже на її власну, його незламну гордість, що не дозволяє зізнатися в коханні з остраху бути відкинутим.
Докладніше