Макс Фрай. Книга самотностей

Чекаю, коли ж вона, безодня, почне вдивлятися в мене. Адже мені обіцяли, що так буде!
Ну ось я й намагаюся. — Ти все-таки гаразд, чи що, приведи себе, — нарешті каже безодня. — Підстригся, чи, умийся, чаю, чи попий, з медом...
А то дивитись страшно, — каже безодня. І знову відвертається.

Докладніше

Макс Фрай. Великий віз

…будь-яка людина сама собі колесо фортуни і чорт з табакерки, єдина і неповторна причина власних бід. Це лише здуру здається, ніби світ сповнений злих, у всьому винних людей. Він, може, й сповнений, але це несуттєво.

Докладніше