Все це було так добре, що не викликало довіри.

Тепер нам доведеться навчитися найнеймовірнішого дива: зробити морду сапкою, нахабно подивитися в очі долі і з максимальною переконливістю повторити цю універсальну фразу:«Все буде, як я забажаю!»

Немає нічого гіршого, ніж тягнутися у власне майбутнє просто за компанію з приятелями…

Мій успіх теж, звичайно, та ще дурниця. Уся в мене.

Чекаю, коли ж вона, безодня, почне вдивлятися в мене. Адже мені обіцяли, що так буде!
Ну ось я й намагаюся. — Ти все-таки гаразд, чи що, приведи себе, — нарешті каже безодня. — Підстригся, чи, умийся, чаю, чи попий, з медом...
А то дивитись страшно, — каже безодня. І знову відвертається.

…будь-яка людина сама собі колесо фортуни і чорт з табакерки, єдина і неповторна причина власних бід. Це лише здуру здається, ніби світ сповнений злих, у всьому винних людей. Він, може, й сповнений, але це несуттєво.

Я їду назавжди, і взагалі всі завжди їдуть назавжди. Повернутись неможливо — замість нас завжди повертається хтось інший...

Якщо вас захитало від їзди в автобусі, головне — вийти, трохи постояти на твердій землі, віддихатися, отямитися, а вже потім думати, що робити далі.

... містечко виявилося фотогенічним, хоч і дупа світу.

У будь-якому положенні є свої переваги. Головне – не забувати ними насолоджуватися.