Луїс Рівера. Легіонер
Завжди так — про що б людина не мріяла, досягши свого, все одно буде незадоволена. Тож щасливих людей так небагато. Мрія потрібна доти, доки вона залишається мрією.
Завжди так — про що б людина не мріяла, досягши свого, все одно буде незадоволена. Тож щасливих людей так небагато. Мрія потрібна доти, доки вона залишається мрією.
Можливо, це і є любов — можливість поблизу з іншою людиною розкрити таємниці зовсім простих, але водночас нескінченно складних речей, — тиші, ранкового туману над річкою, світла місяця.
Найприродніше, що є на цьому світі, — зміни. Живе не може бути застиглим.
Одна справа — міркувати про необхідність зробити перший крок, і зовсім інша — по-справжньому зробити крок у невідомість.
Жалість до себе вбиває швидше, ніж куля. Лисиця, потрапивши в капкан, відгризає собі лапу. Птах летить на південь, незважаючи на втому та жахливі мозолі під крилами... Природі невідомі жалість та поблажливість. Якщо хочеш жити — навчися зневажати життя. Якщо хочеш перемагати — навчися зневажати біль. Якщо хочеш бути всім — навчися самозречення та самозаперечення. Хто відмовився від себе, робить крок до себе. Хто відмовився від усього, стає господарем світу.