Життя жорстоке, ми маємо права бути м'якими.

Телебачення дає можливість познайомитись з людьми, які нам абсолютно не потрібні.

Гори сьогоднішньої брехні, домислів, сумлінних помилок, плодів політичної малограмотності займуть уми майбутніх істориків, і, безсумнівно, з'явиться безліч дотепних і глибокодумних концепцій щодо того, що з нами, російськими, татарами, чеченцями, якутами, відбувалося. Сподіватися те, що істина буде знайдено, було б наївним. Ні влада, ні історики цього не допустять. Жодна історична подія не існує без її тлумачення, і жодна подія не проходить безслідно - вона продовжує грати не абстрактну, не дидактичну, а практичну роль у житті кожного наступного покоління. Історія, на жаль, завжди залишається знаряддям політики сьогодення, і той, хто володіє минулим, розпоряджається і сьогоденням, і майбутнім.

У світі повно добрих людей, перетворених обставинами на лиходіїв. І навпаки.

Можна побачити життя як низку втрат. Тоді цінуватимеш не те, що придбав, а те, що не втратив.

Колишні помилки завжди здаються цікавішими за нові. Особливо якщо це чужі помилки.

Для того щоб з толком спотворювати історію, її треба знати.

Часи цікаві, а життя нудне. Краще навпаки.

Чи варто радіти дню, що настає? Адже він забере ще 24 години з твого життя.

Добре знайома хвороба безпечніша, ніж незнайомий лікар.