Одна з найнагальніших потреб людини, рівна, навіть більш настійна, ніж їжа, питво, хіть, і про існування якої ми часто забуваємо, це потреба проявити себе – знати, що це зробив я. Дуже багато вчинків, інакше незрозумілих, пояснюються цією потребою. Треба пам'ятати її і під час виховання, і маючи справу з людьми. Головне, треба намагатися, щоб це була діяльність, а не хвастощі.

Як можна привчити себе класти життя у чинах, багатстві, славі, навіть у полюванні, в колекціонерстві, так можна привчити себе класти життя у вдосконаленні, у поступовому наближенні до поставленої межі. Можна зараз випробувати це: посадити зернятка і почати стежити за їхнім зростанням, і це займатиме і радуватиме. Згадай, як радів збільшення сили тілесної, спритності; ковзани, плавання. Так само спробуй задати собі хоч те, щоб не сказати цілий день, тиждень нічого поганого про людей, і досягнення також займатиме і радуватиме.

Настав час перестати чекати несподіваних подарунків від життя, а самому робити життя.

Я впевнений, що сенс життя для кожного з нас просто рости в коханні.

У будь-якій справі краще небагато, але хорошого, ніж багато, але поганого. Так само й у книгах.

... по-друге, треба зрозуміти, що така держава, і якими силами вона володіє, щоб панувати над нами.

Шукай в інших людях завжди добрий бік, а не поганий.

Буває праця непотрібна, метушлива, нетерпляча, роздратована, що заважає іншим і звертає на себе увагу. Така праця набагато гірша за ледарство. Справжня праця завжди тиха, рівномірна, непомітна.

Інший раз, згадавши раптом, що смерть чекає на мене щогодини, щохвилини, я вирішив, не розуміючи, як не зрозуміли того досі люди, що людина не може бути інакше щаслива, як користуючись сьогоденням і не думаючи про майбутнє, — і Я три дні, під впливом цієї думки, кинув уроки і займався тільки тим, що, лежачи на ліжку, насолоджувався читанням якогось роману і їжею пряників з кронівським медом, які я купував на останні гроші.

Один з найпростіших і найбільших лих спокус є спокуса словами:«Все так роблять».