Лев Миколайович Толстой. Крейцерова соната
Не в сифілітичну лікарню я зводив би молоду людину, щоб відбити в нього полювання від жінок, але в душу до себе, подивитися на тих дияволів, які роздирали її!
Не в сифілітичну лікарню я зводив би молоду людину, щоб відбити в нього полювання від жінок, але в душу до себе, подивитися на тих дияволів, які роздирали її!
Я помер - Я прокинувся. Так, смерть – пробудження!
У молодості всі сили душі спрямовані на майбутнє, і майбутнє це набуває таких різноманітних, живих і чарівних форм під впливом надії, заснованої не на досвідченості минулого, а на уявній можливості щастя, що одні зрозумілі та розділені мрії про майбутнє щастя становлять уже справжнє щастя цього віку.
Ти кажеш, що навколо тебе всі погані люди. Якщо ти так думаєш, це вірна ознака того, що ти сам дуже поганий.
Всі люди, зайняті справді важливою справою, завжди прості, тому що не мають часу вигадувати зайве.
Не пройшовши ще через ті гіркі випробування, які доводять дорослих до обережності та холодності у відносинах, ми позбавляли себе чистих насолод ніжної дитячої прихильності за одним лише дивним бажанням наслідувати велике.
Запевнивши народи, що вони у небезпеці, уряди підкоряють собі їх.
Мене вважають злою людиною, я знаю, — і нехай! Я нікого не хочу знати, крім тих, кого люблю; але кого я люблю, того люблю так, що життя віддам, а решту передавлю всіх, коли стануть на дорозі.
Він не дивився на неї, бо боявся її привабливості, і саме від цього те, що він миттю бачив у ній, здавалося йому особливо привабливим. Крім того, він бачив по блискучому її погляду, що вона бачить його і бачить те, що він милується нею.
Все, всіх любити, завжди жертвувати собою для любові, означало нікого не любити, означало не жити цим земним життям.