Ми пили чай  уприкуску з листопадом,
Заплакали разом зливою.
О, Осінь - ти душі моєї втіха!
Багатий душею, хто восени народжений...

Нічка зимова затяглася,
Я до ранку її кваплю.
Рана колишня затяглася -
Більше я тебе не люблю. Нічка зимова боляче довга,
Швидше б настав світанок.
І інший мені скаже "кохана",
Я "коханий" скажу у відповідь.