Ми присіли і, незабаром, він почав грубити дівчині, яка була зі мною. Я підвівся і сказав: Ти не будеш з нею так розмовляти. Провалюй». Я нарвався на бійку, чого ніколи не робив раніше. І він, звичайно ж, підвівся і я зрозумів, що якщо не вдарю першим, то виглядатиму як повний зануда. І врешті-решт мене побили. Потім я пішов прослуховувати роль Джона Сноу з фінгалом під оком.

Зі свого першого«Комік-Кона» я практично втік. Я взяв напрокат кабріолет Мустанг, як справжній англійський турист у Лос-Анджелесі (сміється). На мені був одягнений жилет і я проїхав із Лос-Анджелеса до Сан-Дієго. Я не до кінця розумів, що таке«Комік-Кон» і проїхав містом з опущеним дахом, думаючи«Це божевілля!». Коли я під'їхав до готелю там була купа фотографів і людей, які хотіли автограф, а у мене все волосся скуйовджене, обличчя обгоріло, на мені безглуздий жилет і виглядаю я загалом як посміховисько. Це було безглуздо. Так що на«Комік-Коні» ти завжди маєш бути напоготові і намагатися бути непомітним, бо тебе скрізь можуть впізнати.

— Кіт, а ви ж добрі друзі з Едом? Як ви познайомилися, як потоваришували?
— Так, ми мали незвичайне знайомство. Знайомство сталося у чоловічому туалеті, поки ми справляли малу потребу. І він... Ну, знаєте, іноді, коли ти відливаєш, хлопець стає поруч, і він ніби двічі окидає тебе поглядом. Він дивиться, відвертається і потім заглядає тобі в штани. Потім знову дивиться на тебе і каже: Ти - Джон Сноу. Цим хлопцем був Ед Ширан. Я мало не сказав«пішов ***, чувак», але це ж Ед Ширан, і так ми потоваришували.

Спілкуватися з комп'ютерними вовками це дуже дивний досвід. Тобі в обличчя пхають велику зелену ковбасу-манекен, а тобі треба поводитися з нею, як з улюбленим вихованцем. Це дуже дивно.