Костянтин Михайлович Фофанов

Охолоджується захід рожевий,
Ніч зволожена дощем.
Пахне ниркою березовою,
Мокрим щебенем та піском. Понеслася гроза над гаєм,
Піднявся туман із рівнин.
І тремтять листяною худорлявістю
Морок зляканих вершин. Спить і марить опівночі весняний,
Робким холодом дихаючи.
Після бур весна безгрішніша,
Як закохана душа.

Докладніше