Людина, про яку думаєш чи говориш, завжди трохи присутня.

Юність зайнята собою, на оточуючих дивиться напівочі. Найневдячніший, та й неприємний, вік 17-20 років. До життя ще не звик, до самого себе теж. Ні життя, ні смерті, ні людей не розумієш, а тим часом переконаний, що добре все бачиш, зрозумів і навіть у всьому трохи розчарувався.

І я чекаю від квітів зради, -
Ненавидять квіти мене. Серед них мені спекотно, тривожно,
Аромат їх душний і сміливий,
Але втекти від них неможливо,
Але не можна уникнути їх стріл.