Минуло багато днів, довгих днів, коли світанки та сутінки, ніч та день злилися для Катрін. Вона  перебувала між життям і смертю, її спалювала гарячка, яка загрожувала забрати її з царства живих. Вона  не відчувала болю, але дух, здавалося, покинув тіло, щоб вступити в довгу і втомливу боротьбу з примарами страху та розпачу. З глибини безодні, в якій вона  знаходилася, їй знову і знову бачилися жахливі сцени смерті Мішеля і спотворені обличчя вбивць, що кружляють у фантастичному танці навколо його тіла. Зрідка світло та спокійрозуму, здавалося, повертався до неї, але відразу виникали незнайомі обличчя, які дівчинка щосили намагалася відігнати від себе.
— Вона  одужала, знайшла душу.