Не принижуйся ніколи до лестощів навіть перед вищими, а тим більше перед людиною, думкою якої ти, по суті, нехтуєш.

Коли любиш людину, милі навіть муки, які вона тобі завдає.

У народі можна зустріти найбільші чесноти - і найбільші вади.

Народ - це невизнане право, відкинуте страждання, зневажена справедливість. Це ідея, якщо завгодно. Але єдина велика та справжня ідея нашого часу. Вона  досить прекрасна, щоб боротися за неї.

Я не люблю тебе більше, і люблю тебе навіки. Я не хочу більше тебе, але не можу без тебе обійтися. Здається, тільки одна небесна блискавка могла вилікувати мене, знищивши. Прощай, залишайся, їдь, але тільки не кажи, що я не страждаю. Тільки це одне може змусити мене ще більше страждати, моє кохання, моє життя, моє серце, мій брат, моя кров, - йди, але убий мене, йдучи.

Чекати і, не дочекавшись, померти — невже така доля всіх, хто вміє пристрасно любити? Змусити чекати, змусити померти від горя — невже така доля всіх тих, хто женеться за примарою слави?

Не довіряйтеся безроздільно тій чи іншій людині, ніби вона була втіленням істини; бо всі люди мінливі. Часом вони відступають, думаючи, що прагнуть благородної мети.

Виявляється, коли віддаєш себе сцені, то не маєш права навіть плакати.

... заміж я ні за кого, крім вас, не вийду. Бо відтепер я належу вам. У цьому я заприсяглася перед богом і власною совістю і клятві цієї залишуся вірною. Чи буде це через рік або через десять років, але в той день, коли я буду вільна, ви, П'єр, якщо тільки вистачить у вас терпіння чекати мене до тих пір, знайдете в моєму серці ті ж почуття, що живуть у ньому зараз, коли ми розлучаємось з вами.

Він обманює тебе, принижує тебе, тоді як ти прагнеш його виправдати. Втім, я зовсім не хотів спонукати в тобі ні ненависті до нього, ні злості, а лише спокій і байдужість. Вчинки цієї людини випливають із її характеру.