Я не військовий злочинець у буквальному значенні цього слова. Так, я брав участь у давній війні, але ніхто не питав моєї думки. Я народився у світі, який вів війну, у певному віці пройшов навчання та був змушений брати участь у боях.
Яка ширина одного людського життя? І яка її товщина?
Основні психологічні риси не змінюються за 1200 років, навіть якщо еволюціонують деякі зовнішні ознаки.
Невже насильство викликає лише насильство? Невже в людства таке криваве обличчя, і воно носить на плечах, як демона, що прикривається, привид відчаю і смерті?
Не можна вносити в історію зміни , які можуть обернутися проти нас.
— Але хто бореться? І з ким?
— Уявлення не маю. Все це виглядає абсолютно безглуздим. Втім, не менше і не більше, ніж будь-яка війна.
Солдати під час війни їдять те, що здобудуть, але не вмирають з голоду.
Не думай, що я недооцінюю людей, я їх зневажаю, а це зовсім інша річ. В глибокі ночі своїх роздумів я вирішив: уживай проти людей найкращу зброю — людину.
Вони не могли вплинути на рішення непередбачуваних богів, які створили цей Всесвіт і керували нею.