За часів моєї молодості, що пройшла у Нью-Йорку, я відмовився вимовляти клятву вірності прапору. Звичайно, мене направили до кабінету директора, який запитав:«Чому ти не хочеш принести клятву вірності? Адже все це роблять! Я відповів:«Колись всі вірили, що Земля плоска, але це не означає, що так воно і є». Я пояснив, що своїми досягненнями Америка зобов'язана іншим культурам і народам, і я хотів би принести клятву вірності Землі та всім її мешканцям. Зайве говорити, що незабаром після цього я покинув школу і обладнав у себе в кімнаті лабораторію, де розпочав вивчення природознавства та інших наук. І тоді я зрозумів, що Всесвіт підпорядковується законам, і що людина, як і суспільствоне є винятком. Потім, 1929 року стався біржовий крах, який став початком того, що зараз називають Великою депресією. Я не міг зрозуміти, чому мільйони людей залишилися без роботи, втратили житло і були змушені голодувати, тоді як заводи простоювали, і ресурси, як і раніше, були доступні. Саме тоді я усвідомив, що правила економічної гри у своїй основі є помилковими. Незабаром після цього почалася Друга світова війна, під час якої багато країн послідовно знищували одна одну. Після закінчення війни я підрахував, що всі витрачені на руйнування засоби та ресурси могли б легко забезпечити всім необхідним кожну людину на планеті. З того часу я спостерігаю, як людствориє собі могилу. Як завжди витрачаються і знищуються безцінні вичерпні ресурси в ім'я прибутку та вільного ринку. Я спостерігаю, як соціальні цінності зводяться до штучного матеріалізму та бездумного споживання. І як фінансові сили контролюють політичну систему начебто вільного суспільства. Нині мені 94 роки. Боюся, що моє ставлення до цього залишилося таким самим, як і 75 років тому. Час припинити це безумство.

Не можна використовувати термін«утопія», тому що він має на увазі ідеальну цивілізацію, в якій вже нічого поліпшувати, а для мене це абсурд. Все, що я проектую, буде вдосконалено. Навіть у моїх власних роботах я постійно щось змінюю. Я не маю  незмінних поглядів.

Ми або навчимося жити разом, або загинемо поодинці.

Давайте розглянемо таке запитання. Я про манеру злитися, точніше, про звичку — злитися, яка є у всіх. Звичка злитися, в основному, пов'язана з тим, що в якийсь момент ваше ставлення до чогось було суб'єктивним. А любов, як я вже казав:«Дуже суб'єктивна штука», саме тому вона  часто спонукає до суб'єктивності в поведінці.

Діти можуть навчатися всьому вже у тому віці, коли ви читаєте їм казки.«Овечка зустріла корівку. "Му-му", - сказала корівка. "Бе-бе", - відповіла овечка. Ви забиваєте голову дитини цим лайном і хочете, щоб вона виросла розумною?

Я намагаюся повернути вам мізки, які у вас забрали у школі та при вихованні. Я намагаюся показати вам, як улаштований світ. Так що, якщо ви хочете зробити краще цей світ, настав час відірвати дупу від дивана і зробити його краще.