Суспільство споживання — це суспільство одиноких людей, які мають все, крім того, що їм дійсно необхідно.

Людям дуже важко навчитися говорити "я не знаю".

Ангели мають крила, але якби вони вміли літати без крил, це було б по-справжньому дивно.

Вони справді вірять у те, що якийсь хлопець, сидячи на небесах, створив чоловіка і жінку, помістив їх у чудову красу сад  і, звичайно ж, потім викинув їх звідти. І цей хлопець любить усіх і вся, між іншим.

Поглянувши на небо, просто скажіть:«Я не знаю, звідки все це», — і не вигадуйте небилиці.

Вас роблять схожими, щоб керувати вами. Коли починається війна, вас перетворюють на патріотів.

Наші звичаї, поведінка та цінності є побічними продуктами нашої культури.
Ніхто не народжується з жадібністю, забобонами, фанатизмом, патріотизмом та ненавистю; це все вивчені моделі поведінки.
Якщо довкілля не змінюється, така поведінка повторюватиметься.

Ми несправедливо заявляємо, що людина — найвищий ступінь еволюції: цьому навчають у школі. Людина знищує океани, рибу, атмосферу та один одного. Людина, пролітаючи над містом, натискає кнопку і спалює всіх жителів атомною зброєю. Чи найвищий він витвір природи? Ще ні, на мій погляд. На нас чекає довгий шлях. Ми або створимо рай  на Землі, або знищимо себе і впадемо в забуття. Тільки майбутнє дасть відповідь. Яким воно буде, залежить від нас.

Якщо технологія не звільняє людей від рутини, щоб вони могли переслідувати вищу мету людства, тоді весь технічний прогрес безглуздий.

Щойно люди зрозуміють, що цінності та погляди людини формуються середовищем, маніпулювати ними стане набагато складніше.