Ернест Хемінгуей. Старий і море
Вітер - він уже напевно нам друг, - подумав він, а потім додав: - Втім, не завжди. І величезне море - воно також повне і наших друзів, і наших ворогів.
Вітер - він уже напевно нам друг, - подумав він, а потім додав: - Втім, не завжди. І величезне море - воно також повне і наших друзів, і наших ворогів.
…Я намагаюся не брати в борг. Спочатку просиш у борг, потім просиш милостиню.
Якщо ти збрехав і зрадив комусь, то зробиш це знову. Якщо з тобою міг хтось так зробити одного разу, то й інший так зробить.
... після того, як посилився біль, зрозумів, що він і справді не помер.
Мало зловити рибу — з нею треба ще доплисти до берега.
Ми добре і недорого їли, добре і недорого пили і добре спали, і нам було тепло разом, і ми любили один одного.
Найгірше, коли ти розумом розумієш, що більше не можеш дружити з людиною.
Коли щось кінчається у житті, чи то погане чи хороше, залишається порожнеча. Але порожнеча, що залишилася після поганого, заповнюється сама собою. Порожнечу ж після хорошого можна заповнити, лише знайшовши щось найкраще.