Здавалося, я сам перетворився на спрагу, я бачив тільки червоні сни, мною опановували тільки червоні мрії, і поступово я почав усвідомлювати, що занадто ослаб і навряд чи зможу самостійно пройти шлях нагору крізь важкі піщані грудки. Я занадто ослаб, щоб знову запустити колесо життя.

Приємно думати, що коли ми, нарешті, втомлюємося від цього світу, існує ще схід сонця.

Париж означав для мене не те, що означає сьогодні. Але навіть зараз, згадуючи про нього, я переживаю щось подібне до щастя, хоча тепер я твердо знаю, що щастя — це не для мене. Я не заслуговую на нього, та й не прагну до нього.

Зло – саме поняття про нього – походить від розчарування та гіркоти! Невже ти не розумієш? Єдино справжня сила полягає у нас самих. Як ти можеш вірити у всі ці брехливі казки?

Ми завжди принижуємо своїх героїв. Ми їх ламаємо. Адже вони нагадують нам, що означає справжня сила.