Люди з гарною усмішкою мене просто заворожують. Варто було б задуматися, що змушує їх посміхатися так красиво.
(Мене зачаровують люди з приємною усмішкою. Мимоволі замислишся, що змушує їх так гарно посміхатися.)

У кожного своє уявлення про кохання. Одна дівчина, з якою я колись був знайомий, сказала якось:«Коли він не скінчив мені до рота, я зрозуміла, що він мене любить».

Вона була чудове, гарне порожнє місце.

Насправді,«красиві» мене не так уже й приваблюють. Більше мені подобаються балакучі... Балакучі люди щось роблять. Красиві чимось є. Це не обов'язково погано, просто мені незрозуміло, чим саме вони є.

Факт очікування чогось робить це ще цікавішим.

Кожна людина має власне почуття прекрасного. Коли я бачу людей, одягнених у потворні речі, які їм зовсім не йдуть, я намагаюся уявити той момент, коли вони купували їх і думали:«Класна річ. Вона  мені подобається. Я її куплю».

Найбільша ціна, яку доводиться платити за кохання, - постійна присутність когось поруч з тобою, а бути одному набагато краще.

Прикраси не роблять людину красивішою, проте змушують її почуватися красивішою.

Проблеми у людей виникають здебільшого від фантазії. Якби у вас не було фантазії, у вас не було б проблем, тому що ви б приймали життя таким, яким воно  є. Але тоді б у вас не виникало б і романтичної закоханості, бо романтична закоханість — це коли ви знайшли свою мрію втіленою в тому, хто й поруч із нею не стояв.

- Що, дощ іде?
— Ні, я гадаю, на нас плюють зверху.