Щастя не має  розкладу сеансів, воно може початися навіть після вимкнення проектора.

Є образи, що підштовхують до зростання, а є ті, що призводять до розставання. Головне – не перетягувати ковдру, почути суть. Вона  проста.

Ставати мудрішим – боляче.

Життя продовжується, поки є білий колір. Мовляв, поки він майорить на балконних мотузках, крутиться в барабані пральної машини, відсвічує в темряві і контрастує із засмаглою шкірою, все буде добре. У цих словах велика правда. Важливо не тільки бачити всі відтінки білого в собі, а й помічати їх у навколишньому світі. Це не складно. Адже білий і сильний, і стійкий. Не линяє, не вигоряє.

Бувають дні, місяці, коли тобі все зрозуміло, і речі акуратно розкладені по поличках. А буває час, коли болить, і нічого з цим не вдієш.

Від справжньої, нехай і короткої любові завжди виходить світло.

У дитинстві для щастя було достатньо одного морозива.

Безтурботно починаєш чекати саме тоді, коли тобі нема чого чекати.

У питанні, повна склянка наполовину або порожня, я віддаю перевагу варіанту відповіді«у склянці є вода». Головне, що вода ще є.

Боюся задихнутися у смутку. Іноді її так багато, що я втрачаю контроль над собою. У голові шум, в очах темніє, кров закипає. Сигарета – найкраще болезаспокійливе. Разом із димом видихаєш смуток… Сильні люди – ті, хто відчиняє двері перед сумом зі словами«ласкаво просимо». Адже і радість, і смуток — часті гості повсякденності, жодну з них не можна обділяти увагою.