Будемо невпинно повторювати: суспільство думає про кару і ніколи не дбає про запобігання злу. Одного злочинця засуджують до довічних каторжних робіт... Іншому відрубують голову... В обох засуджених залишаються маленькі діти. Чи суспільство виявлятиме турботу про цих сирот? Про сирот, яких воно саме і породило, позбавивши їх батька всіх цивільних прав або обезголовивши його? Чи стане воно турботливим опікуном, що попереджає біду, замінивши того чоловіка, якого закон оголосив мерзенним ізгоєм, або замість того людини, яку стратили з волі закону? Ні... Отруйний гад знищено, отже, знищено і отруту, яку він витікав, — вважає суспільство.