Інша планета, інший світанок, зовсім іншого дня.

У задніх рядах натовпу самотній голос заспівав пісню, яка дозволила б Полу Макартні, якби він був її автором, купити весь світ.

Хоча узмор'я – це ідеальний варіант. Вся штука в тому, що в прикордонному стані, між двома стихіями, ми почуваємося краще. Там, де земля зустрічається із водою. Там, де земля зустрічається із небом. Де тіло зустрічається із духом. Простір з часом. Нам приємно перебувати на кордоні світів і, сидячи в одному, заглядати до сусіднього.

У цієї планети є — вірніше, була — одна проблема: більшість людей, що на ній живуть, тільки й робили, що страждали, бо не знаходили в житті щастя. Народжувалося безліч рішень, але майже всі вони зводилися до перерозподілу маленьких зелених шматків паперу — що саме по собі дуже дивно, бо хтось, а маленькі зелені шматки паперу жодних страждань не мали, бо щастя не шукали.

Кожна цивілізація у своєму розвитку неминуче проходить три чітко різні стадії: Боротьби за виживання, цікавості та витонченості, відомі інакше як стадії Як, Чому і Де. Наприклад, перша їх характеризується питанням:«Як би нам поїсти?», друга питанням:«Навіщо ми їмо?» і третя:«Де нам краще повечеряти?»

Час перестати турбуватися і почати жити.

Якщо я світу дико знадоблюсь, він покличе мене назад.

Хто заблукав у просторі хоча б не загрожує смерть з нудьги.

Є люди, до яких ви переймаєтеся симпатією з першого погляду, інші починають вам подобатися з плином часу, а є й такі, яких хочеться відштовхнути від себе якомога далі палицею з гострим кінцем.

– Все, що ти бачиш, чуєш, переживаєш – це і є твоє, персональне. Ти будуєш навколо себе власний Всесвіт – той, який сприймаєш. Тому той Всесвіт, який ти сприймаєш, належить одному тобі. Персонально.