Її завжди дуже дратували питання про навчання. І не тому, що вона вчилася погано. Саме непогано. Просто у цьому питанні була якась черговість. Тані здавалося, його задають від незнання, що ще можна запитати у підлітка, і відповідь на нього забувають за п'ять хвилин. Вона  обіцяла собі, що коли її зовсім дістануть, вона  теж питатиме у дорослих:«Працювати встигаєте?» -«Так!» -«Продовжуйте в тому ж бойовому дусі!».

Воно, звичайно, я дівчина приємна багато в чому, інтелектуально підкована, морально вгодована, з тридцятьма кілограмами зайвих вітамінів на талії. Молоді люди дихнуть у мене від кохання швидше, ніж я встигаю сказати так. Крім того, я вмію брати кров із пальця та друкувати на машинці.

Краще трохи не домовлятися, ніж переспілкуватися.

Запам'ятай раз і назавжди, дитинко! Я ніколи не брешу! Я творчо імпровізую!

Скажи трьом різним людям:«Я не можу піти у кіно!». Перший почує, що ти не хочеш піти саме з ним і з горя наковтається канцелярських скріпок. Інший вирішить, що в тебе болить голова і ти готуєшся до іспиту. І лише третій правильно вгадає, що кіно для тебе надто інтелектуальне, і відведе тебе на футбол.

Усі важливі речі у цьому світі відбуваються саме за чверть години! За цей час може впасти держава, можна зустрітися і навіки закохатися, можна розпрощатися, можна розпрощатися з одними цінностями та знайти інші! І все це за жалюгідні п'ятнадцять хвилин! Час буває дуже наповненим!

Того, кого одного разу пустив у душу, просто так уже не проженеш. Там завжди залишається його порожній стілець.

Назбирати валізку образок і до певного часу тримати її в шафі - це для будь-якої дівчини свята справа.«Я всім прощаю, але все записую» – такий їхній девіз.

Мене не так уже хвилює, хто кого вбив, як дасть мені щось ця книга чи не дасть. А сюжети я давно першими сторінками вгадую. Під кожною обкладинкою – своя течія надій. Якщо жаба стрибала через дорогу і її переїхало машиною – це реалізм. Якщо перетворилася на царівну і вийшла заміж – фантастика. Якщо потрапила на досліди, але втекла, сходами дострибала до даху і сидить на краю хмарочоса, похмуро дивлячись на місто – трагедія з елементами романтичного бунту.

Рідний, я говорю, але не пробалтаюсь! Коли ти зрозумієш різницю!