Я вже сплю. Мене не кантувати, не лоскотати і з безглуздими питаннями не звертатися. Можна тільки поцілувати у вушко і побажати… хм…«спокійного ранку!»

Головне: не бажати чогось надто сильно. Там, де людина перегорає, вона вибивається з сили. Рівне спокійне горіння - ось те, що приносить результат. Чекати треба спокійно, зберігаючи внутрішній жар. Радість – це стан світла та спокою, а не буяння.

Я неясно зрозумів, що сказав, але сказано добре!

Те головне, що становило сенс його життя, зникло, а те, що залишилося, його не влаштовувало.

Якщо розібратися, світ сповнений копій одного й того самого. Іноді мені здається, що на світі живе від сили чоловік двадцять, але всі вони для гри вкриваються в різних тілах. Я до цього здогадалася, коли мені стали траплятися абсолютно однакові хлопці. А потім я зрозуміла, що не лише хлопці. Прям замкнене коло якесь. Куди не підеш – зустрічаєш одне й те саме. Іноді мені здається, що людей у ​​світі не більше, ніж карт у колоді.

Життя, за великим рахунком, це не битва м'язів, але зіткнення твоєї волі з чужою волею. Тіло впало, але воля підхопила його і повела у бій. Слабка воля - це тухле яйце зі слабкою шкаралупою. За будь-якого удару ззовні шкаралупа тріскається. Сильна воля – це алмазне яйце. Воно не може тріснути, навіть якщо довкола розколеться весь світ. І не має значення, в якому воно тілі — дорослої чи дитини.

"За те, що..." любити просто і нудно. Любити ж«попри...» куди складніше та цікавіше.

Привід нервувати є завжди. А то й десяток одразу. Нерозумно сподіватися, що колись настане день, коли жодного приводу не буде. А якщо так – навіщо смикатися?

Це тільки здається, що за все платять грошима. За все справді важливе платять шматочками душі.

Це добре, що ти говориш«постараюся». Це вселяє деяку надію, що ти реально дивишся на речі.