Закон природи. Коли люди бояться відстати, вони найчастіше обганяють.

Нерозумно думати, що ми купуємо речі. Ми їм продаємось.

А зараз люди дрібні. Начебто і вбивають рідше, зате гадять частіше. І люблять, мов дохлу кішку гладять, і гніваються половинчасто, і прощають у третину серця.

Знаєш, чим реальність відрізняється від фантазії? Тим, що коли мрії збуваються, все виявляється не так, як ти собі уявляла.

Жінки - це кошмар, це загибель для будь-якої мислячої істоти. Вони створені з ребра Адама нашвидкуруч. Це нестерпно! І ще їм увесь час потрібна допомога.

Ех, якби зловити той момент, коли ти – ніби ні з того ні з сього – починаєш ставати гіршим. Спочатку повільно, поштовхами, ледве-ледь, потім усе прискорюєшся і нарешті із захопленням, зі свистом вітру у вухах мчиш униз обмерзлою гіркою деградації.

Логіка – це цвях, безжально забитий у прекрасний та нелогічний світ.

Який жах! Такі речі не спускаються! Треба йому помститися! Давай дочекаємось зими і підмовимо його лизнути язиком залізяку?

Ось це я розумію: ненависть! Коли така ненависть, так і любові ніякої не треба!

Живуть на світі такі дівчата, яким нічим не догодиш, хоч ти трісну!