Дмитро Ємець. Таня Гроттер і палиця волхвів

Ех, якби зловити той момент, коли ти – ніби ні з того ні з сього – починаєш ставати гіршим. Спочатку повільно, поштовхами, ледве-ледь, потім усе прискорюєшся і нарешті із захопленням, зі свистом вітру у вухах мчиш униз обмерзлою гіркою деградації.

Докладніше