Дмитро Ємець. Мефодій Буслаєв. Квиток на Лису Гору
Ти не чого тобікай! Розчоготебекався тут!
Ти не чого тобікай! Розчоготебекався тут!
Шумно страждають лише симулянти та клоуни. І ті й інші з корисливою метою.
Але щастя, як зубна щітка, у кожного своє.
Як не ухиляйся від освіти, щось все одно налипне.
Ніколи не знаєш, чим людина зачепиться за життя, коли падає в прірву.
І взагалі, коли життя б'є тебе обличчям про стіл, це ще не означає, що ти набуваєш практичного досвіду.
Людина повинна валитися щовечора в ліжко, напівжива від втоми. Якщо не знайти сил застосування, вони загнивають, і ми починаємо з дикою швидкістю руйнувати самих себе.
— Тобі потрібні неприємності?
— А що є зайві? Якщо на халяву, тоді чому ні? Халява на те й халява: бери більше, ховай далі.
А мені погано через те, що я нікого не люблю. Тобто, може, когось і люблю, але менше, ніж себе, а це все одно, що нікого не любити, бо це вже зовсім не те.
І про що думала моя мати, коли лелеки підсунули їй такого бовдура! Треба було збивати лелеку з базуки ще на підльоті!