Багато в чому винна влада. І в іншому теж.

Я знімаюся в багатьох фільмах для дітей, тому що хочу дарувати їм позитив. По телевізору показують відірвані руки та ноги через теракти та війни, а дітям потрібні любов і щастя. Коли виростаєш, світ обламує тебе. Диво, що ми можемо посміхатися.

Я хочу того ж, чого по—справжньому хоче для своїх дітей кожен з батьків — щоб вони були щасливими і щоб їх не торкнувся бруд цього світу. Моя улюблена книга — Шлях вашого життя Вільяма Сарояна. Текст починається зі слів: "Живи, не завдай нікому зла і не давай нікому робити зло  тобі".

Я взагалі не говорю французькою, все, що я можу на ньому сказати, це«У мене в пупку арахіс». Мені здається класним знати подібні речі різними мовами. Зустрічаючи людину, яка розмовляє лише англійською, я зазвичай вчу його фразам типу«З'їж мої шорти». Німецькою я можу сказати«Мій батько – тореадор» або«Я – кавун». Це дуже мене розважає.

Об'єктивна реальність - є маячня, викликана нестачею алкоголю в крові.

Якщо стоїть вибір між так чи ні, то так! Зробіть це. Поцілуйте, обійміть, наздоженіть, зустрініться, скажіть. І хай вийде нісенітниця, зате хоч спробували.

Візити до дантиста! Як я люблю їх… відкладати.

Те, як я бачу себе - це не дуже добре. Незалежно від того, наскільки я відомий і скільки народу ходить на фільми з моєю участю, мені здається, що я безнадійно бліда пародія на те, ким я звик бути, з тією різницею, що в мене випав шанс. Але завтра все буде скінчено, і я повернуся до продажу ручок.

Я взагалі не люблю такі місця, де повно людей. В мене від цього клаустрофобія.

Школа здавалася мені в'язницею, я повставав проти вчителів-копів.