- Ти віриш у Бога?
— Загалом, ні. Не вірю.
— Тоді навіщо ми ходимо до синагоги?
— А як я помиляюся?

- Ти п'яний.
— А ти — скотина. Ми що, так і стоятимемо і констатуватимемо факти?

Коротше сьогодні погана карта лягла в цьому будинку всім до єдиного. Спокою не чекай.

І в грудях у мене виникає знайоме трепет, така абсолютно ірраціональна ейфорія.

Тяжко зустрічатися з людьми з минулого, коли в теперішньому все так хрінова.

Я часто про це думаю: що саме змушує звичайний день так багато означати і чому таких днів з роками стає дедалі менше.