Гумор - єдиний правдивий спосіб розповісти сумне оповідання.

Тієї ночі, лежачи на ліжку, я винайшов спеціальну дренажну систему, яка одним кінцем буде підведена під кожну подушку в Нью-Йорку, а іншим з'єднана з резервуаром. Де б люди не плакали перед сном, сльози завжди будуть стікати в одне місце, а вранці метеоролог повідомить, зріс або опустився рівень води в резервуарі сліз, і всім буде ясно, скільки гир у ньюйоркців на серці.

Вона померла у мене на руках, повторюючи: "Я не хочу вмирати". Ось що таке смерть. Не має значення, яка на солдатах форма. Не має значення, чи сучасна у них зброя. Я подумала, якби всі бачили те, що я бачила, ми б ніколи більше не воювали.

Я так боюся втратити те, що люблю, що забороняю собі кохати.

— Я не хочу завдавати тобі болю.
— Ти робиш тільки болючіше, коли не хочеш завдавати болю.

Зовні листя опадало з дерев, усередині ми більше не надавали значення правді такого роду.

Спробуй жити так, щоб ти завжди міг сказати правду.

Я тільки сподіваюся, що ти нікого не любитимеш так само сильно, як я тебе.

- Правда, я чудова? — спитала вона  одного разу.
- Ні, - відповів він.
- Чому?
— Бо чудових багато. Можна не сумніватися, що сьогодні сотні чоловіків назвали своїх коханих чудовими, а ще тільки опівдні. Ти не як усі.
- Тобто ти хочеш сказати, що я чудова?
- Так.

— Усередині я зовсім не такий, як зовні.
- Думаєш, у інших не так?
- Не знаю. Я лише я.
— Може, це й робить нас тими, хто ми є — різниця між тими, які ми всередині та які зовні.