Джон Рональд Руел Толкін. Володар кілець
За поворот! На мене чекає
Забутий лаз, секретний хід;
Я минув його вчора -
Але знаю, що прийде пора
Знайти ту стежку в глибині,
Що мчить до Сонця та Місяця!
За поворот! На мене чекає
Забутий лаз, секретний хід;
Я минув його вчора -
Але знаю, що прийде пора
Знайти ту стежку в глибині,
Що мчить до Сонця та Місяця!
Темні справи треба робити у темряві.
Дорогою тобі зустрінеться чимало ворогів, інших одразу дізнаєшся, інших — ні, але можеш зустріти і друзів, навіть коли на це буде найменше надії.
За гарячими і зухвалими промовами нерідко криється віддане серце. (Вірному серцю далеко не завжди супроводжує шановне мовлення.)
Але часто у брехні ховається правда. (І у брехні часто криється зерно правди.)
Багато хто з тих, хто живе, заслуговують на смерть. А інші гинуть, хоча заслуговують на довге життя. Чи ти можеш нагородити їх? Так не поспішай же роздавати смертні вироки. Навіть наймудріші не можуть передбачити все.
- Якби я! Якби ти! - сказав він. — Пусті промови починаються з«якщо».
Хто шукає той завжди знайде. Але зважте, знаходиш зазвичай не те, що шукав.
Більбо раптово зрозумів, як це жити в безпросвітній темряві, без надії на кращу частку. Навколо камінь і темрява, вогка вогкість… Тут не тільки зашипиш, тут завиєш. Це співчуття було схоже на осяяння.
Винен у поганих звістях той, хто сіє зло, а не той, хто прийшов попередити та допомогти у скрутну годину.