- Тато друкує додатковий тираж! — повідомила Полумна, збуджено викотивши очі. — Йому в це просто не віриться: схоже, що ти цікавиш людей навіть більше, ніж морщерогі кизляки!

Джордан простяг Гаррі яйце, підперезане тоненьким жолобком, Гаррі відкрив нігтями: яйце було порожнє і порожнє. Кімнату тут же прорізало страшне, пронизливе виття. Гаррі згадав — так грав на пилі оркестр привидів на ювілеї Майже Безголового Ніка.
- Закрий! - затиснув вуха Фред. Гаррі закрив.
- Що це таке? — глянув на яйце Сімус Фінніган. — Схоже на відьму-банші. Може, тобі з однією з них доведеться битися?
— Наче когось катують! — пробелькотів зблідлий Невіл, перекинувши сосиски на підлогу. — Мабуть, до тебе застосовуватимуть закляття Круціатус!
- Дурниці, Невіле. Це протизаконно, - заявив Джордж. - Вони не посміють використати Круціатус на чемпіонах. Цей звук, клянусь, точнісінько співиПерсі! Гаррі, чи не з ним тобі доведеться битися? Уявляю, та ще сценка! Персі співає в душі, а Гаррі терпить його рулади!

«Так ні, - обережно сказав Гаррі. — Це лист від мого хрещеного батька».
«Хрещеного? - поперхнувся дядько Вернон. - У тебе немає  хрещеного батька!«Так ні, є, - голосно відповів Гаррі. — Він був найкращим другом тата та мами. Він, до того ж, засуджений за вбивство, але зараз у бігах. Йому подобається отримувати листи від мене... Він перевіряє, що в мене новенького... чи не кривдить мене хто...»

- Може, він захворів, - з надією в голосі припустив Рон.
— А може, зовсім пішов? Через те, що місце викладача захисту від темних мистецтв знову дісталося не йому?
— А може, його вигнали? - натхненно мовив Рон. — Його всі терпіти не можуть…
— А може, — промовив ззаду чийсь крижаний голос, — він зараз стоїть і чекає, коли ви двоє розкажете йому, чому ви повернулися до школи не потягом.

Байдужість і зневага часто приносять набагато більше шкоди, ніж відкрита ворожість.

Завжди називай речі своїми іменами. Страх перед ім'ям посилює страх перед тими, хто його носить.

Пацюк, мабуть, вийшов з тебе краще, ніж людина.

Він відчував, що вони втрьох розуміють одне одного настільки, що вже не потребують слів.

— Ви розумієте, що ми сьогодні займаємось невербальними заклинаннями, Поттер?
- Так, - відповів Гаррі.
- Так сер.
- Зовсім не обов'язково називати мене "сер", професоре.

Наші рішення показують, ким ми є насправді набагато краще, ніж наші здібності.