У цьому світі абсолютної чужості якщо і є хтось, кому можна помахати рукою або зателефонувати непрацюючим телефоном, то тільки члену своєї сім'ї. Якщо, звичайно, він ще не наклав на себе руки.

Вічно люди тобі все псують.

Не знаю, бувало з вами чи ні, але жахливо важко сидіти і чекати, поки людина, яка про щось задумалася, знову заговорить.

-... Де ти? Хто з тобою?
- Нікого. Я, моя особа і я сам.

Коли щось робиш надто добре, то, якщо не стежити за собою, починаєш виставлятися напоказ. А тоді вже не може бути добре.

Христос мені загалом подобається, але вся решта каламут у Біблії — не особливо.

«Дивовижні». Ненавиджу це слово! Жахлива вульгарщина. Мутить, коли чуєш такі слова.

Бути кимось, а не здаватися кимось – ще не означає, що ти незнайка.

У жодної людини, яка виявляє своє«я», немає  часу ні на які чортові хобі.

Років їм було під сімдесят, а то й більше. І все-таки вони отримували насолоду від життя, хоч однією ногою і стояли в могилі.