Він був котом, і в одному його вусику було більше почуттів, ніж у мене в усьому тілі.

Ось до актів спонтанного насильства я звик, а до раптової доброти – ні.

Багато людей не звикли вважати своє миле кошеня серійним убивцею, але кішки є кішки.

Я розумів, що маю можливість залишити все погане позаду. І не міг дозволити собі її проґавити. Якби я був котом, це було б моє дев'яте життя.

Я десь вичитав відому цитату про те, що кожен день нашого життя дає нам другий шанс, варто тільки руку протягнути, але проблема в тому, що ми не користуємося.

Не знаю, чому люди із захопленням вислуховують історії про те, як інші люди скочуються на дно. Думаю, частково це щось на зразок:« Слава Богу, що це трапилося не зі мною».