Необхідність не знає законів.

Ескалатор йде вниз. Якщо я стоятиму на одній сходинці, напевно спущусь до самого дна. Якщо побіжу вгору, то не виключено, що залишусь на тому самому місці. Значить — вгору, хоч би чого це коштувало.

Я – людина. Я повинен любити.

Дивно: коли спиш, час для тебе ніби зупиняється, а для всіх інших... йде собі і йде, проходячи повз тебе крадькома і залишаючи в минулому. Підла все-таки штука - час.

Якщо я й порозумнішаю, то полюблю тебе ще більше.

Дивно, як люди високих моральних принципів і так само високої чутливості, що ніколи не дозволяють собі скористатися перевагою над людиною, народженою без рук, ніг чи очей, як вони легко і бездумно потішаються над людиною, народженою без розуму.

Адже жінка, яка чекає на дитину, живе швидше майбутнім, ніж минулим.

Незнання гірше знання, проте їй було страшно дізнатися правду. Будь вона  впевнена, що він все знає, ще куди не йшло. Вона  не боялася б помилятися, якби поряд був хтось, хто б чітко бачив небезпеку.

Головне — не зрікатися себе, а звернути зречення зовні. Знайти об'єкт ненависті. Яке значення має, Бог  чи людина завдає тобі тілесних мук? Все одно доводиться думати, як жити далі.

Ми так мало були разом... Нам було про що поговорити і було чим зайнятися. Нехай і недовго, але наш час БУВ!