Ден Уеллс. Я – не серійний вбивця
Вона була тим ангелом, який приручив демона, тією душею, що зловила його і утримувала з такою силою, з якою він ніколи не стикався. Кохання.
Вона була тим ангелом, який приручив демона, тією душею, що зловила його і утримувала з такою силою, з якою він ніколи не стикався. Кохання.
Люди хотіли пояснення такого ж значного та ефектного, як і самі вбивства. Але істина була ще кошмарнішою: справжній жах викликають не гігантські монстри, а маленькі, необразливі на вигляд люди.
Я не знав, як пояснити їй те, що я хотів сказати. Соціопатія - це не тільки емоційна глухота, але ще й емоційна німота. Я почував себе, як Сімпсони на нашому телевізорі з вимкненим звуком: вони розмахували руками і кричали, не вимовляючи жодного слова. Ми з мамою немов говорили різними мовами і ніяк не могли зрозуміти одне одного.
— Як можна бути щасливою, якщо психотерапевт каже, що мій син соціопат. Щастя – це коли…
– Він сказав, що я соціопат?
Це було здорово. Я завжди щось підозрював, але отримати подібний діагноз офіційно було дуже приємно.
Колись мені доведеться сказати їй про Едду Гейна. У дитинстві мати одягала його, як дівчинку. Більшість свого дорослого життя він вбивав жінок і робив одяг з їхньої шкіри.
Яке має значення що подумають люди, якщо ти маєш рацію.
Ось що ти маєш запам'ятати, Джоне. Все приходить із досвідом. Ти кажеш, що не вмієш спілкуватися з людьми. Так ось, єдиний спосіб навчитися це почати пробувати. Спілкуйся. Взаємодіяй. У тебе не з'явиться навичок спілкування, якщо ти сидітимеш тут зі мною.
— Та звідки це ти взагалі знаєш? — стривожилася вона. — Заради Бога, тобі всього п'ятнадцять років, ти повинен… не знаю… цікавитися дівчатками, грати у відеоігри.
— Ти знаєш, що буває, коли соціопат цікавиться дівчатками?
Я ненавидів Хелловін. Це так безглуздо — ніхто по-справжньому не боявся, усі ходили містом вимазані бутафорською кров'ю, або з гумовими ножами, або, що найгірше, в костюмах, якими й налякати неможливо. Вважалося, що на Хелловін по землі блукають духи зла, - цієї ночі друїди спалювали дітей у плетених клітинах. Яким було ставлення до одягу в стилі Людини-павука?
Натовп завжди божевільний, за винятком тієї короткої миті, коли ти потрапляєш до неї і тоді все здається цілком розумним.